Комплекс Хатуніє — подарунок Баязида II його матері в самому центрі Токата
У центрі провінційного Токата, на площі Мейдан, стоїть архітектурний ансамбль, за яким стоїть особиста історія: Хатунійє джомплекс (Hatuniye Külliyesi, Hatuniye Camii) був зведений за наказом османського султана Баязида II у 1485 році на честь його матері Гюльбахар Хатун. Кюлліє — ісламський релігійний комплекс, що включав мечеть, імарет (благодійну кухню) і медресе, — був одним із інструментів, за допомогою яких османи перетворювали завойовані землі на заселені міста. Комплекс Хатунійє — один із найкращих зразків цієї практики в Токаті: тесаний камінь стін, портал із сельджуцькими сталактитами, двері з різьбленого дерева в техніці кюнде-карі. Сьогодні мечеть діє, медресе відкрите для відвідувачів, а весь ансамбль називають найгарнішою османською пам'яткою міста.
Історія та походження Хатунійє джомплекс
Гюльбахар Хатун — мати Баязида II, пам'ять про яку увічнена в назві цього комплексу. «Хатунійє» буквально означає «жіночий», «материнський», — це давня османська традиція: будувати кулліє на честь матерів і дружин правлячих осіб. Так само, як у Стамбулі існує Валіде-мечеть, у Токаті було вирішено створити пам'ятник Гюльбахар Хатун — гідний її статусу та благочестя. Будівництво завершилося у 1485 році, і відтоді комплекс носить ім'я матері султана.
Токат у XV столітті був важливим адміністративним центром Анатолії, розташованим на торговому шляху з Константинополя до Персії. У місті вже існувало кілька сельджуцьких і ранніх османських споруд, і новий кюлліє вписувався в уже сформоване міське середовище — але виділявся масштабом і якістю виконання. Баязид II відомий як правитель із витонченим художнім смаком: за його правління багато будувалося по всій Османській імперії, і Токатський комплекс — свідчення цієї політики монументального будівництва на периферії.
До складу кулліє входили мечеть, імарет і медресе. Імарет в османському міському комплексі — не просто кухня: це інститут роздачі безкоштовної їжі біднякам, подорожнім і студентам медресе. Медресе — навчальний заклад, де навчали ісламському праву та богослов'ю. Вся ця тріада створювала навколо мечеті живу соціальну інфраструктуру, яка притягувала до себе людей і зміцнювала зв'язок мешканців з османською владою. Сьогодні імарет не функціонує, але медресе відкрите для відвідувачів, а мечеть працює як діючий молитовний будинок.
Архітектура та що подивитися
Hatuniye Camii — завершений архітектурний організм, у якому кожен елемент несе сенс. Будівля зведена з тесаного вапняку, а трамплінний купол над центральним залом викладений з цегли — характерний поділ матеріалів, типовий для анатолійської османської архітектури XV століття.
Портал і дерев'яні двері
Головний вхід прикрашений мармуровим порталом у сельджуцькому стилі — з глибокими мукарнасами (сталактитами). Така форма декору прийшла в османську архітектуру з сельджуцьких медресе та мечетей; Токат, що стояв на шляху сельджуцького впливу, зберіг цю традицію до пізнього XV століття. Над дерев'яними дверима в техніці кюнде-карі — «плетене дерево», геометричний орнамент із з'єднаних без клею дерев'яних брусків — читається арабський напис-хадис, виконаний у жовто-чорній мармуровій рамі. Зміст напису: «Поспішайте з молитвою, поки не минув час, і з покаянням, поки не настала смерть» — настанова, звернена до кожного, хто входить.
Головний зал і система куполів
Центральний простір мечеті квадратний у плані; купол над ним спирається на барабан з дванадцятьма гранями. По боках від центрального залу прибудовано два додаткові квадратні приміщення, кожне з власним куполом на призматичних перехідних елементах — пандантах. Перед входом — п'ятикупольний сон джемаат ері (портик для останніх рядів молільників), що підтримується шістьма колонами. Стіни прорізані трьома рядами подвійних вікон: вони пропускають у зал щедре денне світло, яке надає білому каменю та штукатурці особливої чистоти. На північній стіні над входом розташований мюеззин махфілі — закрита ложа для муедзина.
Міхраб, мінбер і каллем-ішлері
Міхраб виконаний з мармуру у формі напівциліндра з колонами з боків; на ньому нанесені рельєфні орнаменти. Дерев'яний мінбер, на жаль, був покритий олійною фарбою під час одного з ремонтів і втратив первісну красу дерева. На стінах збереглися оригінальні каллем-ішлері — декоративний розпис чорнилом і пензлем, типовий для османських інтер'єрів кінця XV — початку XVI століття.
Мінарет і шадірван
До північно-західного кута мечеті примикає мінарет: його восьмигранна основа переходить у багатогранний стовбур з одним шерефе (балконом). У дворі стоїть оригінальний дерев'яний шадірван — фонтан для ритуального обмивання перед молитвою. Він має восьмикутну форму з вісьмома частинами, критий черепичним дахом з гострими конічними завершеннями; шадірван побудований пізніше за основну будівлю і вважається не оригінальним, але звичним елементом ансамблю.
Цікаві факти та легенди
- Комплекс побудований «на честь матері» правлячого султана — це була стійка османська традиція; аналогічні споруди існують у Стамбулі (Валіде-мечеть), Бурсі та інших містах.
- Напис на мармуровій рамі над вхідними дверима містить хадис про молитву і покаяння; один і той же текст написаний у кількох місцях інтер'єру: на дверях, у віконних відкосах і поруч із міхрабом — як постійне нагадування тим, хто молиться.
- Дерев'яні двері мечеті виконані в техніці кюнде-карі (kundekâri): геометричний орнамент із дерев'яних брусків, з'єднаних без клею та цвяхів, — форма ісламського декоративно-прикладного мистецтва, що вимагає найвищої точності столяра.
- Оригінальні настінні розписи (каллем-ішлері) збереглися всередині мечеті; це одні з небагатьох неушкоджених зразків подібних орнаментів XV століття у всьому Чорноморському регіоні.
- Будівництво завершилося в 1485 році — саме в той час, коли Баязид II активно будував по всій Анатолії, прагнучи закріпити владу Османської імперії в містах за допомогою архітектурних символів, звернених до пам'яті предків.
Як дістатися
Токат розташований у Чорноморському регіоні Туреччини, приблизно за 105 км на південний захід від Самсуна та за 200 км на північ від Сіваса. Найближчий аеропорт — Токат Йилдиз (TJK), куди літають внутрішні рейси зі Стамбула та Анкари. Від аеропорту до центру міста — близько 10 хвилин на таксі. Альтернативний варіант — аеропорт Самсун Чаршамба (SZF) з ширшим вибором рейсів і автобусне сполучення до Токата близько 1,5 години.
Hatuniye Camii знаходиться в кварталі Meydan у самому центрі Токата, прямо біля головної міської площі. Пішки від автовокзалу (otogar) — близько 20 хвилин. Від будь-якої центральної точки міста до мечеті — 5–10 хвилин пішки. Орієнтир — площа Meydan Meydanı та Годинникова вежа Токата. Мечеть відкрита щодня; туристи можуть відвідувати її в проміжках між намазами. Медресе комплексу доступне для самостійного огляду.
Поради мандрівникові
Для відвідування Hatuniye Camii діють стандартні правила мечетей Туреччини: взуття біля входу зняти, плечі та коліна закрити, жінкам надіти хустку. Хустки зазвичай видають біля входу безкоштовно. Найкращий час для огляду інтер'єру — ранкові години у будні, коли немає намазу і мало відвідувачів. У цей час у залі панує спокійна напівтемрява, пронизана смугами світла через подвійні вікна, — атмосфера, яка добре передає дух поважного османського молитовного простору.
На огляд самої мечеті, порталу та двору вистачить 40–60 хвилин. Медресе оглядають ще за 20–30 хвилин. Токат — невелике й затишне місто, де основні визначні пам'ятки зосереджені в історичному центрі. Поруч із Hatuniye Camii знаходяться: Tokat Muzesi (Музей Токата), мечеть Гарібдеде, Ататюрк еві (Будинок Ататюрка) та медресе Гьок Медресе. За один ранок можна обійти всі ці місця пішки, не користуючись транспортом.
Токат відомий своїм виноградом і ткацтвом хусток — традиційними ремеслами регіону. На місцевому ринку варто купити сушений виноград і скуштувати кебаб-е токатли (Tokat kebabı) — страву, яка має репутацію регіонального хіта. У місті є кілька затишних сімейних готелів. Хатунійє джомплекс — це пам'ятка, де архітектурна точність XV століття сусідує з живим релігійним ритмом XXI століття; приходьте з відкритим поглядом, і ви побачите обидва шари відразу.